27  листопада 2021  року пішов з  життя доктор медичних наук, професор Волошин Петро Власович.

Петро Власович — без перебільшення — був цілою епохою в  українській неврології. Видатний науковець-невролог, блискучий лікар, талановитий організатор науки та педагог, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і  техніки, беззмінний директор ДУ  «Інститут неврології, психіатрії та  наркології НАМН України» протягом 40 років (1977—2017), голова ГО «Асоціація неврологів, психіатрів і наркологів України», голова спеціалізованої ради з захисту докторських дисертацій з  неврології, психіатрії та  наркології, голова Експертної комісії МОЗ та НАМН України з неврології, член Наукової ради Міністерства охорони здоров’я України, головний редактор журналу «Український вісник психоневрології» (1994—2019)  — це  далеко не  всі професійні здобутки Петра Власовича. Його  заслуги відзначено багатьма нагородами: Орденом «За заслуги» III ступеня, Орденом Дружби народів, Орденом «Морський Хрест» ІІІ  ступеня, 6 медалями, медаллю Міля Федерації Космонавтики СРСР, знаком «Відмінник охорони здоров’я», грамотами Верховної Ради України, Міністерства охорони здоров’я, його ім’я занесено до Алеї Трудової Слави України. 2017  року Петра Власовича було вшановано званням Почесного громадянина м.  Харкова, що було особливо значущим для нього. Але найголовніше — Петро Власович був чудовою Людиною, яку поважали, цінували і любили цілі покоління тих, кому пощастило з ним працювати і у нього вчитися.

Петро Власович прожив складне, але  цікаве життя. Він  народився 13  січня 1928  року в  селищі Любарці Баришівського району Київської області. У своїх спогадах Петро Власович з любов’ю та теплотою відзивається про свою родину. «Звичайно у всіх людей першими та  основними вчителями є  їхні батьки. Мені дуже пощастило, що я мав таких батьків, як мої мама і тато. Вони показали та довели, що батьківський обов’язок перед своїми дітьми є  священним. Вони навчили нас працьовитості, порядності та любові до людей та Батьківщини. Вони робили все, що  залежить від  них, щоб ми  здобули вищу освіту і стали справжніми людьми», — писав у своїй книзі «Якого роду і хто я» Петро Власович Волошин.