Запропонована стаття присвячена ролі коморбідності в  розвитку і  перебігу гепатоцеребральної дистрофії (ГЦД). З  огляду на  великий клінічний і  патогенетичний поліморфізм у  хворих з  ГЦД, є  підстави розглянути це  захворювання з  позицій коморбідності. Перш за  все, це  транссиндромальна коморбідність в  зв’язку з  наявністю у  хворих абдомінального (печінкового або ниркового) і церебрального (неврологічного або психічного) патогенетично пов’язаних між собою синдромів.

Також ми відзначали, що при цьому захворюванні може бути і  транснозологічна коморбідність, зумовлена тим, що  у  цих хворих розвивається нейродегенеративний процес, що призводить до  розвитку різної судинної патології в  зв’язку з  розвитком синдрому раннього судинного старіння.

Показано, що  наявність у  пацієнтів з хворобою Вільсона — Коновалова коморбідності слід брати до уваги і  при виборі алгоритму діагностики та схеми лікування синдроматики захворювання, що  передусім дозволить домогтися не  тільки збільшення тривалості, але і  поліпшення якості життя.