Мета дослідження:  комплексний аналіз нейробіологічних, психофармакологічних та поведінкових механізмів формування цифрового ноцебо-ефекту під впливом медійної дезінформації.

Проведено інтегративний огляд наукової літератури з  використанням баз даних PubMed, Scopus, Web  of  Science та  Google Scholar. Аналізували публікації за  останнє десятиліття щодо ноцебо-ефекту, кіберхондрії, нейробіології болю та впливу соціальних мереж на  ефективність фармакотерапії.

Доведено, що  цифровий ноцебо-ефект є  не  суто психологічним феноменом, а  комплексною нейробіологічною реакцією, ініційованою медійно індукованим стресом. Патогенетичним підґрунтям є  гіперактивація осі гіпоталамус  — гіпофіз  — наднирники та  системи холецистокініну, що  призводить до  центральної ноцебо-гіпералгезії, а  також до пригнічення ендогенної опіоїдної і дофамінергічної передачі. На психофармакологічному рівні кіберхондрія та  думскролінг зумовлюють феномен соматичної ампліфікації та  стійкі вегетативні зрушення. Вони здатні об’єктивно змінювати фармакокінетику і  фармакодинаміку препаратів (зокрема, статинів та  психотропних засобів), формуючи ноцебо-індуковану терапевтичну резистентність.

Медична дезінформація в цифровому середовищі безпосередньо втручається у фізіологічні процеси пацієнтів, катастрофічно знижуючи комплаєнс та ефективність доказової медицини. Подолання цього явища потребує відмови від  патерналізму, впровадження предиктивного скринінгу (опитувальник Q-No), комунікативних стратегій «пребанкінгу» та  інтеграції основ медичної медіаграмотності у  повсякденну клінічну практику.