Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є  однією з  найпоширеніших психічних коморбідностей серед учасників збройних конфліктів; значна частина пацієнтів не  досягає ремісії після стандартних терапевтичних протоколів. Технологія VRET (virtual reality exposure therapy) поєднує засади класичної експозиційної терапії з мультисенсорним поглибленим середовищем і розглядається як обґрунтована альтернатива або доповнення до наявних підходів.

Метою систематичного огляду є  аналіз доказової бази ефективності VRET при  ПТСР у ветеранів та розгляд нейробіологічних і психофізіологічних механізмів, що визначають клінічний результат. Відповідно до  встановлених критеріїв, відібрано 19  джерел із  бази PubMed за  2009—2024  роки. VRET демонструє статистично значущу перевагу над  контрольними умовами в  діапазоні «розміру ефекту» помірно великого, є  рівноефективною або перевищує пролонговану експозицію у пацієнтів із терапевтично резистентним ПТСР, характеризується прийнятним профілем переносимості та потенційно вищою залученістю пацієнтів. Рівень кортизолу під  час  сесій і  характеристики вегетативної реактивності є  значущими предикторами терапевтичного результату. Дисоціативна симптоматика та симулятивна хвороба є ключовими обмеженнями методу, що потребують урахування під  час  планування курсу.