Метою роботи було узагальнення сучасних даних щодо ефективності нейрореабілітаційних стратегій у пацієнтів із захворюваннями спектра оптиконейромієліту (Neuromyelitis Optica Spectrum Disorder, NMOSD). Дослідження виконано у форматі оглядового аналізу наукових публікацій, відібраних у  базах PubMed, EMBASE, Ovid та  PEDro за  останні 10  років. Аналізували клінічні дослідження, систематичні огляди, метааналізи, консенсусні документи та рекомендації, присвячені фізичній терапії, ерготерапії, відновленню ходьби, корекції спастичності, менеджменту болю, втоми, зорових, когнітивних і психоемоційних порушень при  NMOSD.

Встановлено, що  найбільш ефективною є  рання та  безперервна нейрореабілітація, інтегрована у  загальну систему ведення пацієнта. У  гострому періоді пріоритетними є  профілактика ускладнень, рання мобілізація та  підтримання рухової активності. У ранньому відновному періоді основний акцент роблять на відновленні ходьби, сили, координації та  функції верхніх кінцівок, тоді як  у  пізньому відновному та  хронічному періодах ключового значення набувають ерготерапія, соціальна адаптація, корекція втоми, больового синдрому, тазових і  психоемоційних розладів. Реабілітаційний потенціал значною мірою залежить від  серологічного фенотипу захворювання, тяжкості перенесених атак та  ефективності імуносупресивної терапії.

Зроблено висновок, що  нейрореабілітацію варто розглядати як  обов’язковий компонент довготривалого ведення пацієнтів із  NMOSD. Перспективними напрямами є впровадження персоналізованих програм відновлення, телереабілітації, роботизованих технологій та  мультидисциплінарних моделей допомоги, що  дасть змогу покращити функціональну незалежність і  якість життя пацієнтів.