Актуальність. Розсіяний склероз (РС) та синдром Гієна — Барре (СГБ) є аутоімунними демієлінізуючими захворюваннями, що уражають різні відділи нервової системи: при РС — центральну, при СГБ — периферичну. Попри частково спільні імунологічні та генетичні механізми патогенезу, поєднання цих патологій в  одного пацієнта трапляється вкрай рідко, а  в  науковій літературі описано лише поодинокі випадки.

Мета роботи. Проаналізувати клінічний випадок розвитку синдрому Гієна  — Барре у  пацієнтки з  розсіяним склерозом на  тлі тривалої терапії анти-CD20 препаратами.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз клінічних даних, результатів лабораторних, нейровізуалізаційних та  нейрофізіологічних досліджень пацієнтки з  РС, у якої під час тривалої терапії анти-CD20 препаратами розвинувся синдром Гієна — Барре.

Результати. Пацієнтка з  п’ятирічним анамнезом РС отримувала терапію анти-CD20 препаратами у  зв’язку з  високою активністю захворювання. Гостре погіршення стану супроводжувалося гарячкою, бульбарними розладами та  прогресивним зниженням м’язової сили в кінцівках із формуванням периферичного тетрапарезу. У спинномозковій рідині первинно виявлено нейтрофільний плеоцитоз, що зумовило підозру на інфекційний процес; надалі визначено лімфоцитарний характер ліквору, інфекційну етіологію не підтверджено. За даними МРТ-ознак активності демієлінізуючого процесу не виявлено. Електронейроміографія виявила аксональне ураження периферичних нервів, що  дало змогу встановити діагноз синдром Гієна  — Барре.

Висновки. Поєднання розсіяного склерозу та  синдрому Гієна  — Барре є  рідкісним, проте можливим клінічним феноменом. Пацієнти з  РС, які тривало отримують терапію анти-CD20 препаратами, потребують ретельного клінічного спостереження щодо можливого розвитку інфекційних та  аутоімунних ускладнень.