Актуальність проблеми емоційного вигорання медичних працівників галузі ментального здоров’я пов’язана зі  специфікою умов роботи (негативний вплив професійного навантаження та суб’єктивних труднощів через використовування неоптимальних копінгстратегій поведінки та ставлення, особливо в складних умовах військових конфліктів, коли професійна діяльність людини може ставати потужним негативним чинником).

Мета дослідження: оцінити стан емоційного вигорання та його компонентів у лікарівнаркологів під час війни, проаналізувати його детермінанти (особистісні та  професійні). Обстежено 59  лікарів-наркологів з  різних закладів України з  надання психіатричної допомоги.

Обстеження проводили після попереднього надання інформованої згоди на  участь у  дослідженні на  платформі REDCAP.

Використано комплексний підхід: соціодемографічний: «Анкета соціодемографічних показників у медичних працівників сфери психічного здоров’я під час війни», психометричний та психодіагностичний методи: «Шкала якості професійного життя» (ProQOL-5), опитувальник для  вимірювання вигорання (BAT-1 та  ВАТ-2), опитувальник К.  Маслач, С.  Джексон, методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.  Роджерса і  Р.  Даймонд, опитувальник «Копінг-стратегії» Р.  Лазаруса. Отримані результати підлягали статистичній обробці з  використанням методів описової та  інференційної статистики. Достовірність відмінностей між  групами оцінювали за  t-критерієм Стьюдента. Оцінку кореляційних зв’язків розраховували за  коефіцієнтом кореляції Пірсона.

На  підставі результатів дослідження встановлено наявність різних стадій синдрому емоційного вигорання у 93,22% обстежених лікарів-наркологів та визначено певні їх особливості. У  6,78% проявів синдрому емоційного вигорання не  виявлено.