Мета — встановити віддалені психіатричні наслідки тромбектомії тромботичної оклюзії.

У  2022—2025  рр. проведено проспективне дослідження 129  пацієнтів Центру рентгенендоваскулярної нейрохірургії КНП  «Київська міська клінічна лікарня №  1» (м.  Київ, Україна) та відділення рентгенендоваскулярної нейрохірургії Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» (м.  Київ, Україна). Середній вік учасників дослідження становив 68,4  ±  11,4  років. Оцінювання вираженості психіатричних наслідків проведено в  віддаленому післяопераційному періоді  — на  30—35  день після тромбектомії. Для  реалізації мети дослідження використано комплекс методів: анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та  статистичний. Психодіагностичний метод реалізований застосуванням Симптоматичного опитувальника Леонарда Дероґатиса (Symptom Check List-90-Revised, SCL-90-R, за  С. Дембіцьким та  Ю. Середою, 2015).

Дослідження виявило переважання сомато-афективного компонента в  структурі дистресу. Найвищі рівні вираженості («сильно» та  «дуже сильно») зафіксовано за  шкалами соматизації (98,4 % пацієнтів), тривожності (92,2 %) та депресії (89,1 %). Клінічно це проявлялося іпохондричною фіксацією на тілесних відчуттях, вітальною тривожністю зі страхом рецидиву інсульту та «кризою усвідомлення» з депресивним афектом і апатією. Глобальний індекс тяжкості дистресу свідчив про  значну тяжкість стану у  74,4  % обстежених.

Встановлено, що віддалені психіатричні наслідки тромбектомії характеризуються формуванням «посттромбектомічного дистрес-синдрому» із сомато-афективною домінантою. Провідними клінічними ознаками є гіперпильність до соматичних сигналів, страх повторної судинної катастрофи та  зниження реабілітаційної мотивації. Обґрунтовано потребу впровадження персоніфікованої системи психокорекції, адаптованої до індивідуального профілю дистресу.