Хронічний біль є  глобальною проблемою охорони здоров’я, що  потребує переходу від  універсальних протоколів лікування до  персоналізованих підходів. Сучасні нейровізуалізаційні дані свідчать, що патофізіологія хронічного болю міцно пов’язана з дисфункцією великомасштабних нейронних мереж головного мозку: мережі пасивного режиму (DMN), мережі значущості (SN) та мережі центрального контролю (CEN). Проте інтеграція цих  даних у  психотерапевтичну практику залишається недостатньою.

Мета роботи  — розробити операціоналізовану нейропсихологічну модель персоналізованої психотерапії хронічного болю на основі стратифікації пацієнтів за фенотипами нейронних мереж DMN/SN/CEN. Проведено систематичний аналіз наукових публікацій у  базах PubMed, Scopus та Web of Science за 2015—2025 рр. Досліджено зв’язок між показниками функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ), електроенцефалографії (ЕЕГ) та  ефективністю методів психотерапії (когнітивно-поведінкова терапія, терапія прийняття та відповідальності, практики усвідомленості, нейрофідбек).

Встановлено, що  хронічний біль характеризується гіперактивністю DMN та  SN на  тлі гіпофункції CEN. На  основі аналізу нейрофізіологічних маркерів виокремлено чотири стабільні нейропсихологічні фенотипи: когнітивно-дисрегуляторний, афективно-гіперреактивний, інтероцептивно-дисоціативний та лімбічно-депресивний. Обґрунтовано, що кожний фенотип потребує специфічних інтервенцій. Зокрема, когнітивно-поведінкова терапія є найбільш ефективною для відновлення контролю CEN, тоді як практики усвідомленості та терапія прийняття та відповідальності спрямовані на деактивацію гіперреактивної SN та  корекцію румінацій у  DMN.

Запропонована модель дає змогу перейти від симптом-орієнтованої до механізм-орієнтованої психотерапії. Визначення індивідуального нейропсихологічного профілю пацієнта підвищує точність вибору психотерапевтичного втручання, сприяючи цілеспрямованій нейропластичності та  підвищенню якості життя пацієнтів із  хронічним болем.