Хронічний біль є мультимодальним феноменом, що формується під впливом сенсорних, психоемоційних і поведінкових факторів, однак у клінічній практиці його часто оцінюють одновимірними шкалами інтенсивності. Це  обмежує можливості комплексного аналізу больового досвіду та  персоналізованого підходу до  лікування.

Мета. Оцінити мультимодальну структуру суб’єктивної оцінки хронічного болю у  пацієнтів із  різними його типами за  шкалою SPAASMS, визначити міжгрупові відмінності за  її  компонентами та  оцінити вплив соціально-демографічних факторів на  формування больового досвіду.

Обстежено 302 амбулаторні пацієнти з  хронічним болем тривалістю понад три місяці (після скринінгу, n  =  340). Дослідження проводили із  застосуванням проактивного психіатричного підходу відповідно до МКХ-10 з урахуванням оновлених критеріїв МКХ 11. Пацієнтів стратифіковано на  п’ять груп: первинний психічний біль (ППБ1), первинний психофізіологічний біль (ППБ2), змішаний первинний психічний та психофізіологічний біль (ППБ3), вторинний змішаний біль (ВЗБ), вторинний органічний біль (ВОБ). Для суб’єктивного оцінювання болю використано шкалу SPAASMS. Статистичний аналіз включав критерій Крускала  — Уолліса, пост-хок аналіз із  поправкою Бонферроні та  кореляційний аналіз Спірмена (p  ≤  0,05).

Інтенсивність болю за  візуально-аналоговою шкалою не  відрізнялася між  групами (p  >  0,05). Водночас за  всіма субшкалами SPAASMS виявлено статистично значущі міжгрупові відмінності (p < 0,001—0,01). Найвищі значення суб’єктивної оцінки болю встановлено у групах ППБ1, ППБ3 і ВЗБ, найнижчі — у групі ВОБ (p < 0,001). Найбільший внесок у структуру болю робили показники фізичної активності, сну та настрою, тоді як побічні ефекти терапії були мінімальними. Встановлено вплив віку та  фінансового стану на  результати оцінювання, причому цей  вплив залежав від  типу болю.

Шкала SPAASMS дає  змогу ідентифікувати різні профілі болю залежно від  його типу та соціально-демографічного контексту і може бути використана як інструмент комплексної оцінки та  динамічного моніторингу ефективності лікування.