У людей з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) залежність від психоактивних речовин формується у  2—3 рази частіше, ніж  без нього. Вживання алкоголю, який суб’єктивно викликає відчуття зменшення тривоги та  флешбеків, тимчасово посилює гамма-аміномасляна кислота, мигдалина (центр страху) стає гіперактивною, а префронтальна кора, яка  відповідає за  контроль та  раціональне мислення, починає працювати гірше і знижує збудження. Формується умовний рефлекс алкоголь = полегшення, що веде до  збільшення доз алкоголю та  формує залежність у  пацієнта з  ПТСР. Створюється замкнене коло: ПТСР посилює алкогольну залежність, алкогольна залежність посилює ПТСР. Розірвати це коло можливо за правильного, комплексного підходу до діагностики та  лікування пацієнта з  коморбідною патологією.

Мета дослідження  — визначення загального рівня адаптивності та  якості життя у  пацієнтів з  поєднаною патологією (ПТСР  + розлад вживання алкоголю).

Згідно з  літературними джерелами, дані отримували за  допомогою опитувальника «Адаптивність-200» та методикою оцінки якості життя за  Mezzіch et  al.

Виявлено, що інтегральні показники якості життя були найгіршими за умов ізольованого ПТСР (9,35 ± 0,50) та комбінованого з розладом вживання алкоголю (7,76 ± 0,75) проти осіб порівняльної (ПГ) та контрольної (КГ) груп (p > 0,05 з ПГ та p < 0,05 з КГ). Найгірше пацієнти з  ПТСР (основні групи: ОГ2, ОГ2) оцінювали виконання ними соціальних ролей (19,94 та 12,00; pОГ1 — ОГ2  0,05). Найкраща якість життя комбатантів з ПТСР у поєднанні з розладами вживання алкоголю спостерігалась за міжособистісною взаємодією (4,53 бали), а за умов ізольованого ПТСР — за самообслуговуванням і незалежністю дій (3,88 балів). Під час дослідження адаптивність у пацієнтів з коморбідним (поєднаним) перебігом посттравматичного стресового розладу та алкогольної залежності є критично зниженою.