Опіоїдна залежність залишається одним із найбільш тяжких хронічних розладів із високою смертністю та рецидивністю. За даними WHO, понад 62 млн людей у світі мають опіоїдну залежність, а в Україні лише 15—20 % пацієнтів охоплені лікуванням. Метою дослідження було порівняти ефективність комплексної терапії (замісна підтримувальна терапія агоністами опіоїдів (ЗПТАО) + психокорекція + психотерапія) з монотерапією ЗПТАО щодо рівня психічних і поведінкових розладів та якості життя пацієнтів із опіоїдною залежністю. Обстежено 150 пацієнтів, поділених на основну групу (n = 101) та групу порівняння (n = 49). Оцінювання проводили за SCL-90-R, HAM-A, HAM-D, методикою Басса — Даркі та WHOQOL-BREF. Комплекс втручань в основній групі включав психоедукацію, мотиваційне інтерв’ювання, когнітивно-поведінкову терапію, групові та сімейні втручання, соціальний супровід та тренінги навичок. Комплексна терапія (ЗПТАО + психокорекційні та психотерапевтичні втручання) значно ефективніше знижує рівні тривоги та депресії як порівняти з монотерапією, що підтверджено результатами за шкалами HAM-A та HAM-D. За SCL-90-R пацієнти комплексної програми демонстрували системну редукцію психопатологічного дистресу, зменшення депресивної та тривожної симптоматики та поліпшення глобальних індикаторів тяжкості. Усі домени WHOQOL-BREF поліпшилися лише в основній групі, що свідчить про позитивний вплив комплексного підходу на повсякденне функціонування. Показники агресивності та ворожості за методикою Басса — Даркі істотно не відрізнялися між групами, що може свідчити про меншу чутливість цих характеристик до короткотермінових втручань. Результати підтверджують переваги біопсихосоціальної моделі лікування, яку можна вважати як оптимальний стандарт допомоги пацієнтам з опіоїдною залежністю.