Опіоїдна залежність залишається серйозною медико-соціальною проблемою, а  замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) із застосуванням метадону є її основним лікувальним підходом в Україні. Однак потенційний вплив ЗПТ на когнітивне функціонування є предметом наукових дискусій. Метою цього дослідження було оцінити когнітивні наслідки ЗПТ та ефективність психокорекційних і реабілітаційних втручань у пацієнтів із опіоїдною залежністю. Обстежено 150 пацієнтів, поділених на основну (n = 101; ЗПТ + психотерапевтичні/психокорекційні інтервенції) та порівняльну (n = 49; лише ЗПТ) групи. Оцінювання когнітивного функціонування проводили з використанням шкали MoCA, опитувальників SCL-90-R та WHOQOL-BREF. До початку втручання легкі когнітивні порушення спостерігалися у 54,67 % учасників, частіше — в групі порівняння. Після психокорекції в основній групі помітно збільшилася частка осіб без когнітивних порушень (59,3 % проти 15,8 % у групі порівняння), тоді як у контрольній групі переважали особи з легкими розладами (81,6 %). Після завершення втручання оцінки за  MoCA в  основній групі становили 26,00  [25,00; 27,00] балів, а в групі порівняння — 24,00 [23,00; 25,00] балів, тобто відбулося зменшення варіабельності результатів в  обох групах, з  більшою концентрацією високих оцінок у пацієнтів, які отримували мультикомпонентне лікування. Міжгрупова різниця залишалася статистично значущою (p<0,05). Обчислене значення розміру ефекту Cohen’s  d  (~  0,5) свідчить про помірну ефективність психокорекційного втручання. Результати демонструють позитивний вплив мультикомпонентного підходу до  лікування, який поєднує ЗПТ із психотерапевтичними програмами, сприяючи поліпшенню когнітивного функціонування та  підвищенню ефективності ресоціалізації пацієнтів.