Мета дослідження — удосконалити розуміння варіантів перебігу та підвищити якість наявних підходів у  діагностиці та  лікуванні тривожно-депресивних розладів.

Проведено літературний і  патентний пошук у  наукових джерелах, наукометричних базах та  інших інформаційних ресурсах.

Відомо, що  серед пацієнтів, які звертаються по  амбулаторну психіатричну допомогу, в  19,2  % виявляють один із  ізольованих тривожних розладів, у  10,3  %  — діагностується депресивний розлад, в  42,3  %  — змішаний тривожно-депресивний розлад, у  28,2  %  — коморбідні тривожний розлад і  депресія.

Розлади психічної сфери в екстремальних умовах мають багато спільного з клінічними порушеннями, що розвиваються у звичайних умовах. Однак між ними є й суттєві відмінності. По-перше, внаслідок раптової дії численних психотравмувальних чинників, психічні розлади одночасно виникають у великої кількості людей. По-друге, клінічна картина в цих випадках не має строго індивідуального характеру, як за звичайних психотравмувальних обставин, і  зводиться до  невеликої кількості досить типових проявів.

В  умовах бойових дій, катастроф і  стихійних лих нервово-психічні порушення проявляються в  широкому діапазоні: від  стану дезадаптації і  невротичних реакцій до реактивних психотичних станів. Їхня тяжкість залежить від багатьох факторів: віку, статі, рівня попередньої соціальної адаптації; індивідуальних характерологічних особливостей; додаткових обтяжливих чинників на  момент катастрофи.

Сучасні психотравмувальні чинники відіграють значну роль у  виникненні тривожнодепресивних розладів, та  визначаються патоморфозом, що  потребує постійного удосконалення діагностично-лікувальних заходів.

Практична значущість цієї тематики полягає в тому, що науково обґрунтовані результати дадуть змогу рекомендувати впровадження розроблюваної тактики лікування тривожнодепресивних розладів у  практичну діяльність лікарів.