Стаття присвячена актуальній тематиці проблеми емоційного вигорання у працівників сфери охорони психічного здоров’я. Представлений аналіз літератури охоплює відомості від формування концепції емоційного вигорання до новітніх досліджень цього феномену у зазначеної категорії осіб в сучасних умовах комплексного впливу стресових факторів, серед яких найбільш масивним є війна. Встановлено, що кількість наукових публікацій, присвячених аспектам емоційного вигорання у медичних працівників, зокрема фахівців сфери охорони психічного здоров’я, суттєво збільшилася за останні роки. Інтерес до поглибленого вивчення цього феномена на сьогодні зумовлений першочергово його поширеністю, а через це — необхідністю пошуку ефективних механізмів подолання. Водночас дослідження синдрому емоційного вигорання (СЕВ) у лікарів-психіатрів та лікарів-наркологів висвітлені недостатньо широко та становлять відносно невелику частку.

Медичні працівники піддаються стресу високого рівня під час своєї професійної діяльності, внаслідок чого вони є особливо вразливими до виникнення СЕВ. У сучасних умовах фахівці різних спеціальностей вимушені взяти на себе важкий тягар наслідків воєнних дій та стикнулися зі змінами умов праці в загрозливих для життя обставинах. Додаткове психологічне навантаження припадає на працівників сфери охорони психічного здоров’я, які не лише стикаються з травматичним досвідом пацієнтів, але й підпадають під завищені очікування суспільства щодо власної психоемоційної стійкості. СЕВ у медичних працівників має негативні наслідки не лише безпосередньо для лікарів, а й для пацієнтів та системи охорони здоров’я в цілому. В складних умовах сьогодення особливу увагу треба приділяти виявленню причин вигорання, пов’язаних з ним порушень, своєчасній їх діагностиці та запобіганню, визначенню факторів, що можуть сприяти підвищенню стійкості фахівців та стабілізації мікроклімату на робочих місцях. Отримані дані можуть бути покладені в основу подальших теоретичних та практичних досліджень за цим напрямом.