Серед сучасних досліджень участі імунної системи у патогенезі черепно-мозкової травми (ЧМТ) у військовослужбовців — ветеранів та учасників бойових дій — превалює вивчення імунологічних механізмів у найгострішому та гострому періодах, що охоплюють перші години, дні та тижні після одержання бойової ЧМТ. У зв’язку з цим набуває особливої актуальності визначення особливостей імунологічної реактивності внаслідок травматизації нервової системи в аспекті хронізації перебігу легкої ЧМТ ще й з урахуванням високої вмотивованості комбатантів до повернення на поле бою, що сприяє їхньої здатності мінімізувати тяжкість нервово-психічної симптоматики. Усе це диктує нагальну потребу створення ефективних клінічних рекомендацій з метою запобігання ускладнень легкої ЧМТ на підставі об’єктивних показників, а не суб’єктивних відчуттів. Метою роботи був порівняльний аналіз показників гуморальної ланки імунологічної реактивності, природної неспецифічної резистентності організму та центральної і периферичної представленості про- і протизапальних медіаторів імунної системи у пацієнтів з бойовою ЧМТ в аспекті її хронічного перебігу. За підсумками узагальнення отриманих даних відзначено ознаки нейрозапалення у гострому періоді (1,22±0,19 міс.), які зберігаються у комбатантів у проміжному (6,39±0,74 міс.) та віддаленому (13,43±1,13 міс.) періодах, що може бути підґрунтям для розвитку ускладнень з подальшим посиленням нервово-психічного дефіциту.