Мета дослідження — виявлення деяких особливостей емоційних розладів та поведінкових стратегій у пацієнтів з мінно-вибуховою легкою закритою черепно-мозковою травмою (ЛЗЧМТ) на тлі довготривалого перебування в екстремальній ситуації, що дає змогу визначити специфіку формування патологічних синдромів та забезпечити запобігання подальших ускладнень.

До обстеження були залучені 48 військовослужбовців, які зазнали мінно-вибухових травм легкого та середнього ступеня тяжкості в умовах бойових дій. Структуру клініко-неврологічних порушень у обстежених пацієнтів становили лікворно-гіпертензивний, вестибуло-кохлеарний, вестибуло-атактичний синдроми, порушення функції краніальних нервів (переважно слухових), окорухові порушення, ураження периферичних нервів з переважанням симптомів церебрастенічної недостатності, вегетативної та загальномозкової дисфункції. Контрольну групу становили 11 практично-здорових чоловіків. У всіх обстежених військових оцінювали ступінь пережитого воєнного стресу за допомогою Combat Exposure Scale та Міссісіпської шкали оцінки посттравматичних реакцій. Для уточнення характеру і ступеня тяжкості наявних емоційних розладів використовували опитувальник Бека. Особливості психічної та соціальної адаптації досліджені за допомогою тесту S. Rosenzweig.

Результати дослідження показали, що у обстежених пацієнтів спостерігалася менша кількість спроб самостійного розв’язання проблеми та менша сумарна кількість адаптивних реакцій. Визначено, що наявність реакцій психологічного захисту з запереченням проблеми та спробами підкоритися обмеженням середовища, трансформація агресії в конструктивні вимоги до інших, спроби розв’язання проблеми власноруч з прийняттям відповідальності за її виникнення сприяють мінімізації проявів депресії та кращій психічній та соціальній адаптації досліджуваних хворих. Відзначені у частини пацієнтів порушення емоційного реагування, а саме відносне переважання захисних реакцій зовнішньої агресії зі звинуваченнями і претензіями до інших або реакції подолання тривоги через її заперечення зі спробами витіснення фруструючих чинників можуть бути зумовлені декількома причинами, а саме: дисфункцією вищих регуляторних систем мозку внаслідок ЛЗЧМТ, іритацією негативної емоційної системи мозку та значним емоційним виснаженням через обов’язковість подальшого перебування в загрозливих ситуаціях з об’єктивно обмеженими можливостями достатньою мірою контролювати перебіг подій, а також сформованими раніше поведінковими стратегіями.