Обсесії та псевдообсесії часто імпрегнуються маскуються іншою психопатологічною симптоматикою — тривогою, депресією, дратівливістю, астенією. У деяких випадках масив коморбідної психопатології, яку пацієнти висловлюють у вигляді скарг, може виходити на перший план, затіняючи нав’язливості та ускладнюючи як діагностику, так і лікування таких хворих. Алекситимія виступає важливим фактором у формуванні набору скарг, із якими пацієнти потрапляють у поле зору психіатра. Однак, незважаючи на значущість алекситимії для формування клінічної картини психічних захворювань, її вплив на прояви психопатологічної симптоматики у хворих на обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та хворих на шизофренію із псевдообсесіями залишається маловивченим.

Мета дослідження — визначити вплив алекситимії на вираженість психопатологічної симптоматики у хворих на ОКР та хворих на шизофренію із псевдообсесіями.

Обстежено 54 пацієнти з ОКР, а також 40 пацієнтів із шизофренією та псевдообсесіями. Рівень алекситимії оцінено за допомогою Торонтської шкали алекситимії (TAS). Інтенсивність обсесивних та псевдообсесивних симптомів визначали за шкалою обсесивно-компульсивних розладів Йеля — Брауна (Y-BOCS). Прояви тривоги та депресії оцінено за допомогою Госпітальної шкала тривоги та депресії (Hospital Anxiety and Depression Scale — HADS).

В результаті дослідження встановлено, що у більшості хворих на шизофренію спостерігається виражена алекситимія, тоді як для хворих на ОКР алекситимія була малохарактерною та частіше відповідала рівню субклінічних значень. Встановлено, що серед хворих на ОКР особи з високим рівнем алекситимії були схильні трактувати свої обсесивні переживання як більш тяжкі, тоді як у хворих на шизофренію кореляційний показник між вираженістю алекситимії та вираженістю псевдообсесій дорівнював нулю. Вираженість тривоги та депресії мала позитивний статистично значущий кореляційний зв’язок середньої сили із показниками алекситимії в обох групах, що означає помірну схильність пацієнтів до агравації симптомів патології афективної сфери з наростанням інадекватної інтерпретації власних відчуттів та емоцій незалежно від основного захворювання.