У контексті сучасних військових конфліктів ця проблема набуває особливого значення через збільшення кількості пацієнтів із подібними ушкодженнями. За даними статистики, кожен третій пацієнт, що  зазнав бойову черепно-мозкову травму (бЧМТ), має широкий спектр неврологічних, когнітивних і психічних розладів, які суттєво впливають на якість життя пацієнтів. Відомо, що патоґенез посттравматичних розладів може бути пов’язаний з дисфункцією неспецифічних структур головного мозку, до яких належить лімбіко-ретикулярний комплекс. Одним із ключових методів оцінки функціонального стану головного мозку є електроенцефалографія (ЕЕГ), яка дає змогу виявити порушення біоелектричної активності головного мозку (БЕАГМ).

Метою цього дослідження є  визначення особливостей змін БЕАГМ у  пацієнтів із  наслідками бЧМТ та  їх  кореляція із  клінічними проявами.

У дослідженні взяли участь 350  пацієнтів із  наслідками бЧМТ. Хворі були поділені на  групи залежно від  тяжкості отриманої травми: 145  осіб з  легкою бЧМТ (ЛбЧМТ), 125 осіб з середнього ступеня тяжкості бЧМТ(СТ) і 80 осіб з тяжкою бЧМТ (ТбЧМТ). Також враховували катамнез травми: від 6 місяців до 1 року, від 1 до 3 років та від 4 до 7 років. Середній вік — 38,5 ± 1,5 років. Контрольну групу становили 30 здорових осіб без бЧМТ. Усім пацієнтам проведене клініко-неврологічне обстеження для  оцінки неврологічного статусу та  визначення основних синдромів, а  також електроенцефалографія з  аналізом вогнищевих змін на  ЕЕГ та  основних ритмів мозкової активності. Запис ЕЕГ проведено за допомогою електроенцефалографічного комплексу НейроКом «ХАІ-Медика», НТЦ радіоелектронних медичних приборів та технологій Національного аерокосмічного університету  «ХАІ», хворим, у  яких не  було відкритих ран та  післяопераційних швів в  місці накладання електродів, металевих уламків та металевих пластин в ділянці голови та шиї, що можуть призводити до появи артефактів під час реєстрації ЕЕГ. Обстежені 97 пацієнтів з ЛбЧМТ (66,9%), 80 пацієнтів з бЧМТ(СТ) (64,0%) та 47 пацієнтів з ТбЧМТ (58,75%).

Отримані результати свідчать, що  в  абсолютній більшості пацієнтів з  ЛбЧМТ спостерігалися легкі або  помірні зміни на  ЕЕГ. Водночас домінував модульований «веретеноподібний» альфа-ритм, з акцентом в середніх та задніх відділах головного мозку. У передніх відділах мозку реєструвався бета-ритм в середньому з амплітудою 15—20 мкВ і частотою 14—24  коливань за  секунду. Зональні відмінності збережені. Зокрема, лише у  34  пацієнтів (35,05%) цієї групи виявлено дисфункцію діенцефально-стовбурових структур мозку. У  хворих з  бЧМТ(СТ) нормальні показники ЕЕГ не зафіксовані. Дисфункція діенцефально-стовбурових структур мозку зареєстрована у 32 (40,0%). Незначна вогнищева симптоматика була у 28 (35,0%), пароксизмальна активність виявлена у 11 обстежених (13,75%). У  решти хворих спостерігалась спонтанна епіактивність. У  групі пацієнтів з  ТбЧМТ також не  виявлені нормальні показники ЕЕГ. Дисфункція діенцефально-стовбурових структур мозку зафіксована у  18  (38,2%) пацієнтів, вогнищева активність спостерігалась у 17 (36,2%), пароксизмальна активність— у 8 (17,02%) хворих. Спонтанна епіактивність спостерігалася у  4  (8,51%) обстежених. У  хворих з  бЧМТ(СТ) та  ТбЧМТ не  виявлено реакцію на  гіпервентиляцію. Спостерігалось посилення синхронізації з  підвищенням амплітуди біопотенціалів у  вигляді загострених хвиль альфа-діапазону, посилення дезорганізації альфа-ритму, також поява гострих та  повільних хвиль. Поява альфа-ритму високої амплітуди свідчить про пригнічення біопотенціалів мозку, очевидно, внаслідок недостатності гемодинаміки та  гіпоксії мозку.

Отже, розлади електроґенезу відображають дисрегуляційну перебудову мозку та його реакцію на  недостатність кровопостачання, які  виявлені в  групах хворих з  бЧМТ(СТ) і  ТбЧМТ. Дослідження БЕАГМ показало, що  наслідки бЧМТ характеризуються змінами частоти, амплітуди альфа-ритму, які  свідчать про  дисфункцію неспецифічних структур мозку, причому показники у хворих з  ЛбЧМТ наближаються до  показників у  хворих з бЧМТ (СТ) та ТбЧМТ. Чим важчою була отримана бЧМТ, тим більш виражені зміни БЕАГМ спостерігались у  пацієнтів з  бЧМТ(СТ) та  ТбЧМТ.