В  цій науковій праці наведено аналіз особливостей об’єктивно проявлених та  суб’єктивно ідентифікованих анксіозних проявів, а  також їх  кореляційних зв’язків із  характеристиками обсесивних та  компульсивних проявів у  дітей із  шизоформними, невротичними, емоційно-поведінковими розладами.

Анксіозні переживання вбудовані в  структуру широкого кола психічних захворювань. Зокрема, обсесивно-компульсивний розлад та  інші нозології, афілійовані з  нав’язливостями, завжди супроводжуються тривогою різного ступеня вираженості, що спричиняє тяжкий дистрес хворих осіб та призводить до істотного зниження якості їхнього життя. У  дітей та  підлітків така ситуація посилюється тим,  що  інтроспективне сприйняття тривоги хворими цієї вікової категорії може суттєво відрізнятися від зовнішніх її  проявів, які  помітні батькам/опікунам та  іншим особам їх  соціального оточення, а також лікарям, що призводить до некоректної оцінки психічного стану таких хворих.

Мета дослідження  — встановлення особливостей об’єктивно реєстрованих та  суб’єктивно ідентифікованих анксіозних проявів, а  також їх  кореляційних зв’язків із  характеристиками обсесивних та  компульсивних проявів у  дітей із  шизоформними, невротичними, емоційно-поведінковими розладами.

Обстежено 100  дітей, яких було поділено на  три групи відповідно до  нозологічної належності. До групи 1 (Г1) увійшли 40 дітей із шизоформними розладами. Групу 2 (Г2) становили 30 дітей з наявними розладами невротичного спектра. До групи 3 (Г3) увійшли 30  дітей з  емоційно-поведінковими розладами дитячого віку. Для  визначення особливостей проявів тривоги застосовано шкалу тривоги Спілбергера — Ханіна (StateTrait Anxiety Inventory, STAI) та опитувальник «Рівень тривожності дитини» Лаврентьєвої та  Тітаренко; рівень вираженості обсесій та  компульсій визначали за  дитячою шкалою обсесивно-компульсивних розладів Йеля  — Брауна (Children’s Yale-Brown Obsessive Compulsive Scale  — СY-BOCS).

Ситуативна тривога виявилася найвищою в  групі дітей із  емоційно-поведінковими розладами; водночас рівень особистісної тривоги у них був визначений як найнижчий серед обстежених груп. У  групі дітей із  розладами шизоформного кола рівні вираженості особистісної та  ситуативної тривоги не  відрізнялися та  відповідали середньому рівню. В  групі дітей із  розладами невротичного кола особистісна тривога превалювала над ситуативною та  становила базис для  розвитку обсесивно-компульсивного розладу; однак як  ситуативна, так і  особистісна тривога у  дітей цієї групи відповідала високому рівню вираженості. Через здатність дітей із  розладами невротичного спектра відстрочувати реалізацію компульсій до  моменту, коли вони залишаться наодинці (з  метою не  засмучувати осіб найближчого оточення і  не  викликати їх  занепокоєння), батьки оцінюють рівень тривоги власних дітей нижче, ніж  родичі дітей з  інших груп. Через неспроможність дітей із  розладами шизоформного спектра до  відстрочування реалізації компульсій (через їх  подібність за  механізмом виникнення до  насильницьких дій, які майже неможливо контролювати) неадекватні дії дитини батьки помічають та  пояснюють реалізацією високого рівня їх  тривожності. Внаслідок фіксованості дітей із  емоційно-поведінковими розладами на  травматичних подіях і  пов’язаних з  ними афективно насичених нав’язливостях, діти із цієї групи не схильні приховувати їх через бажання отримати співчуття, розраду, а тому батьки останніх рівень тривожності дітей оцінюють як  високий. Тяжкість обсесивно-компульсивної симптоматики в  групах дітей із  розладами шизоформного та  невротичного кола виявилася однаково високою, тоді як у групі дітей із емоційно-поведінковими розладами обсесії та компульсії були істотно менш інтенсивними.