Мета роботи  — вивчення поширеності і  структури депресивної симптоматики серед пацієнтів з  різними видами алопеції.

В дослідження були залучені 153 жінки з діагнозом дифузна алопеція. Залежно від стану психічної сфери і ґенезу алопеції, сформовано шість підгруп: пацієнтів з метаболічною алопецією без ознак дезадаптації — Г1-1 (30 осіб), з метаболічною алопецією з окремими ознаками дезадаптації (група ризику)  — Г1-2 (9  пацієнтів), з  метаболічною алопецією і  наявністю розладів адаптації  — Г1-3 (6  пацієнтів), зі  змішаною алопецією без  ознак дезадаптації — Г2-1 (15 пацієнтів), зі змішаною алопецією з окремими ознаками дезадаптації (група ризику)  — Г2-2 (64  пацієнти) та  зі  змішаною адаптацією і  наявністю розладів адаптації  — Г2-3 (29  пацієнтів).

Серед пацієнтів з алопецією депресія, якою уражена понад третина пацієнтів (37,9%), є серйозною проблемою. Поширеність депресії істотно залежить від виду депресії, і при змішаній алопеції є  втричі більшою, ніж  при метаболічній (47,2% проти 15,6%).

Окремі симптоми депресії вельми поширені у  пацієнтів з  алопецією. Найчастішими скаргами є почуття провини, марності, тривоги або страху, когнітивні порушення та розлади сну. Усі симптоми депресії значуще частіше виявлялися у пацієнтів зі змішаною алопецією.

Поширеність депресивної симптоматики міцно асоційована зі  ступенем дезадаптації. У  групі пацієнтів з  вираженими проявами дезадаптації поширеність окремих симптомів депресії перевищує 80,0%, а  клінічно оформлений депресивний розлад наявний у  двох третин (68,6%) пацієнтів.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з комплексним вивченням несприятливих змін у психоемоційній сфері пацієнтів з різними формами алопеції та розробленням індивідуалізованих заходів корекції депресивних, тривожних та інших психопатологічних проявів.