Мета роботи — аналіз наявності, варіативності і інтенсивності порушень сну у пацієнток з дифузною алопецією для створення надалі диференційовано-індивідуалізованих підходів до лікування цієї категорії хворих.

Обстежено 153 жінки віком від  25 до  45 років з  дифузною алопецією. За  допомогою структурованого інтерв’ю з урахуванням МКХ-10 та з використанням психодіагностичного методу, пацієнток поділено на три групи: без ознак психічної дезадаптації (ПД) — 45 осіб, з окремими ознаками дезадаптації — 73 особи, та з наявністю розладів адаптації відповідно до  критеріїв МКХ-10  — 35 осіб. В  межах кожної з  цих груп виокремлено по  дві підгрупи з урахуванням ґенезу алопеції: метаболічного (45 пацієнток) або змішаного (108 пацієнток).

Встановлено, що  в  структурі психосоматичних клінічних проявів патологічного трихологічного процесу у пацієнток з дифузною алопецією спостерігається увесь варіативний спектр клінічної диссомнічної симптоматики  — ранні, середні, пізні диссомнії, кошмарні сновидіння та  брак відпочинку після пробудження  — поширеність і  інтенсивність яких асоційовані з ґенезом дерматологічної патології (метаболічна або змішана форми алопеції). С

еред пацієнток зі  змішаною формою дифузної алопеції психосоматичні диссомнічні прояви мають набагато більші представленість і  вираженість, ніж  серед хворих з метаболічною алопецією, що підтверджено наявністю статистично значущих відмінностей.

Виявлено зрозумілу тенденцію до збільшення ураженості диссомнічною симптоматикою з  погіршанням стану психічного здоров’я обстежених: від  відсутності й  мінімальних представленості і  вираженості окремих проявів у  осіб з  ознаками ПД, з  більшими варіативністю і інтенсивністю диссомнічних проявів у хворих групи ризику щодо розвитку адаптаційних розладів, до  максимальних представленості та  вираженості будь-яких порушень сну у  пацієнтів з  розладом адаптації.

Також встановлено, що клінічне наповнення і вираженість усього спектра диссомнічної симптоматики більш значуще відрізняється у  пацієнток зі  змішаною алопецією (із  закономірним збільшенням вираженості усіх диссомнічних проявів з  наростанням важкості ПД), ніж  у  хворих з  метаболічною її  формою, демонструючи більш значущі відмінності між  показниками у  осіб різних груп за  станом психічного здоров’я в  межах одної форми алопеції.

Виявлені закономірності треба враховувати під час побудови стратегії диференційованоіндивідуалізованої курації пацієнток з  дифузною алопецією.