Метою дослідження було оцінення динаміки маркерів запалення у хворих на дегенеративно-дистрофічні захворювання шийного відділу хребта, що супроводжуються хронічним больовим синдромом.

Обстежено 94 пацієнти з хронічною цервікалгією віком від 20 до 70 років. Серед обстежених переважали жінки (59 осіб, або 62,8 %). Середній вік хворих становив 57,6±2,1 років.

Проводили аналіз інтенсивності больового синдрому у  динаміці за  ВАШ, функціональних показників за  шкалами NPAD та  NDI. Додатково оцінювали вміст інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) та фактору некрозу пухлин (ФНП) у  крові, а  також вміст кортизолу у слині методом твердофазного імуноферментного аналізу.

Усі пацієнти скаржилися на  тривалий біль у  шиї, який мав характер цервікокраніалгії у 23 (24,5 %) хворих, цервікобрахіалгії — у 31 (33,0 %) хворих, цервікоторакалгії — у 14 (14,9 %), ізольованої цервікалгії — у 26 (14,9 %) хворих. Інтенсивність болю на момент звернення становила 6,8 ± 0,3 балів. Оцінка за NPAD становила 65,5±3,7 балів, за NDI — 34,5±1,1  балів.

В  усіх пацієнтів відзначався біль у  шиї, серед них у  62 (66,0  %)  — однобічний, та  обмеження рухів шиї. У 37 (39,4 %) хворих біль був переважно у шиї ліворуч, у 25 (26,6 %) — праворуч. У 31 (33,0 %) біль у шиї супроводжувався болем у плечовому поясі або верхніх кінцівках. Гоніометричне оцінювання обсягу рухів шиєю виявила його зменшення в  усіх площинах, більш виражене у поперечній площині. Вміст кортизолу у слині пацієнтів становив 6,5±0,1  нг/мл, вміст ІЛ-6 та  ФНП  — 15,5±0,8 та  8,6  пг/мл  відповідно. Кореляційний аналіз показав наявність значущого зв’язку між ступенем обмеження рухів, інтенсивністю болю та  рівнями прозапальних цитокінів та  кортизолу.

При хронічній цервікалгії спостерігається активація цитокінового каскаду, що призводить до підвищення рівнів ІЛ-6 та  ФНП до  15,5±0,8 та  8,6  пг/мл відповідно, а  також кортизолу  — до  6,5±0,1  нг/мл. Ступінь тяжкості клінічних проявів корелює з  вмістом цитокінів й  кортизолу. Вираженість запальної реакції при  хронічній цервікалгії слід враховувати під  час  вибору терапії та  реабілітаційних заходів.