Метою роботи було вивчити особливості ставлення до  загальних категорій часу (минуле, теперішнє, майбутнє) громадян України та Ізраїлю. Обстежено протягом 2022— 2023 рр. 88  психічно здорових осіб, з  них 60  (68,18  %) громадян України і 28 (31,82  %) громадян Ізраїлю за  допомогою опитувальника часової перспективи Зімбардо, який дає змогу оцінювати сприйняття часу у  п’ятифакторній моделі, складниками якої є  «негативне минуле», «позитивне минуле», «фаталістичне теперішнє», «гедоністичне теперішнє» і  «майбутнє». Отримані дані свідчать, що  українцям під  час  війни більш притаманні почуття втрати контролю над власною долею і відірваності від плину часу, а також відчуття переважної залежності від умов і чинників, на котрі жодним способом не можна вплинути або змінити їх. У українців суттєво меншою, ніж у ізраїльтян, є орієнтація на  майбутнє, зниженою є  також здатність ставити цілі та  будувати плани щодо подальшого життя. Отже, зазначені тенденції, які  пов’язані з  переживанням людиною катастрофічних наслідків війни, визначають важливі напрямки психокорекційної роботи, зокрема з хворими на посттравматичні психічні розлади, в структурі яких виявляються порушення у ставленні до основних категорій часу та у сприйнятті нерозривності його плину. Такі порушення, тобто викривлення «часової перспективи», особливо у ставленні до  майбутнього, є  важливим патопсихологічним кластером, який має  становити одну з  головних мішеней психокорекційної роботи з  людиною в  умовах війни.