Мета: дослідити стан інтра- і  інтерпсихічних джерел особистісної ресурсної бази індивіда в світлі континууму «психологічна адаптація-дезадаптація» у хворих дерматологічного профілю з захворюваннями різного рівня вітальної загрози для розроблення в  подальшому персоніфікованих програм психокорекції для цієї категорії хворих.

На  підставі інформованої згоди, з  дотриманням принципів біомедичної етики та деонтології обстежено 120 хворих дерматологічного профілю, які перебували на лікуванні у  трьох філіях клініки «Dr. Zapolska Clinic» протягом 2020—2021  років, а  саме: 60  хворих з  невітальними дерматологічними захворюваннями (себорейний кератоз L82, кондиломи A63.0, гемангіоми D18.0, порушення пігментації L80  — за  МКХ-10) та  60  хворих з  дерматологічними захворюваннями, що  становлять вітальну загрозу (меланома  C43, базаліома  C44, карцинома шкіри D04  — за  МКХ-10).

Серед пацієнтів з дерматологічними захворюваннями виявляються як особи з високим рівнем особистісних адаптаційних ресурсів, так  і  з  дефіцитом життєстійкості, резилієнтності та соціальної підтримки, незалежно від вітальності/невітальності патологічного процесу.

Стан як інтрапсихічних (життєстійкість та резилієнтність), так і інтерпсихічних (соціальна підтримка) джерел ресурсів особистості має визначальний вплив на формування і  розвиток станів психологічної дезадаптації у  пацієнтів дерматологічного профілю, незалежно від характеру захворювання. Високий рівень особистісних ресурсів є чинником превенції щодо розвитку дезадаптації навіть у  ситуації вітальності хвороби, тоді як  їх  дефіцит стає поштовхом і  підґрунтям для  розвитку дезадаптації у  пацієнтів з  невітальними захворюваннями.

Отримані результати стосовно того, що  дерматологічні хворі без клінічних ознак психологічної дезадаптації, незалежно від  нозологічної належності основного захворювання, мають достатні внутрішні і  зовнішні ресурси адаптивності і  підтримки, є  для  нас  передбачуваними, але  такими, що  потребували наукового обґрунтування та  доведення.

Ревізія особистісної ресурсної бази з аналізом стану інтерпсихічних та інтрапсихічних її  джерел у  пацієнтів з  дерматологічними захворюваннями з  різним рівнем вітальної загрози довела наявність тенденції до зворотньолінійного зв’язку між їх вираженістю та станом психологічної дезадаптації, розвиток і прогресування якої відбувається на тлі зниження показників як інтер-, так і інтрапсихічних ресурсів особистості, та обґрунтувала первинне значення браку адаптаційних ресурсів та вторинне — нозоспецифічних особливостей дерматологічної патології у формуванні станів психологічної дезадаптації.

Питання первинності/вторинності стану ресурсної бази та  деструктивного психічного реагування як  відповіді на  дерматологічне захворювання у  вигляді розвитку психологічної дезадаптації є  таким, що  потребує подальшого вивчення. Але  ми  можемо припустити, що якщо захворювання на  дерматологічну патологію відбувається на  тлі  підвищеної стрес-вразливості й  недостатності стрес-протективних ресурсів особистості через визначальний дефіцит особистісної життєстійкості та резилієнтності, потенціюється браком соціальної підтримки, це  призводить до  розвитку клініко-психологічної дезадаптації, яка за принципом «порочного кола» ще більше знижує стреспротективні можливості особистості.

Виявлені закономірності треба брати до уваги під час розроблення лікувально-реабілітаційних і психопрофілактичних заходів у пацієнтів з дерматологічною патологією з  різним рівнем вітальної загрози та  психологічної адаптації.