Синдром Дауна, як  і  інші синдроми, асоційовані з  психічною патологією, що  виникає та розвивається у дитячому та/або підлітковому віці, часто перешкоджають нормальній адаптації особистості у  соціумі. Діти із  синдромом Дауна часто бувають тривожними, боязкими, неправильно розуміють наміри оточення, а тому неправильно їх тлумачать та реагують не належно; соціальні навички у  таких дітей часто бувають недостатньо розвинені. Відірваність від оточення однолітків та соціальна ізоляція можуть зменшувати ефективність реабілітаційних програм для дітей із синдромом Дауна та поглиблювати когнітивний та афективний дефіцити у  дітей із  цим захворюванням.

Мета дослідження — визначення рівня соціальної адаптації залежно від здатності до вербальної комунікації у  дітей із  синдромом Дауна.

Дослідження проведено на  базі КНП «Обласний медичний центр репродукції людини» ЗОР, де  було обстежено 97  дітей із  синдромом Дауна. Хворих було поділено на  дві групи за  критерієм спроможності до  вербальної комунікації: до  групи  1 (Г1) увійшли 77  дітей, здатних до  вербальної комунікації, до  групи  2 (Г2)  — 20  дітей, які  не  розмовляють.

В  результаті проведеного дослідження визначено рівень соціальної адаптації залежно від здатності до вербальної комунікації у дітей із синдромом Дауна. Як в Г1, так і в Г2, виявлено нормальний рівень адаптивності, емоційного комфорту та керованості, що загалом свідчить про  відчуття внутрішнього спокою у  звичній обстановці та  високий рівень задоволення власним мікросоціальним оточенням. В  Г1 та  Г2 спостерігалося зниження за  показниками дезадаптивності, неприйняття себе, неприйняття інших, емоційного дискомфорту, що можна трактувати як зниження рівня критики як до себе, так і до оточення у обох групах незалежно від здатності до мовлення. В Г1 виявлено достовірно вищі рівні прийняття себе та внутрішнього контролю, що вказує на вищу самоооцінку та здатність до самостійного вирішення складних життєвих ситуацій та  опанування себе у  дітей з  синдромом Дауна, що  вміють розмовляти. В Г2 встановлено достовірне зниження за показниками зовнішнього контролю та ескапізму, що може бути результатом більш лагідного та обережного ставлення до дітей з синдромом Дауна, не  здатних до  вербальної комунікації, з  боку соціуму.