Цю статтю присвячено виявленню особливостей ситуативної тривоги та особистісної тривожності у іноземних здобувачів медичної освіти на різних етапах навчання. Обстежено 154 іноземних здобувача Дніпровського державного медичного університету, які залежно від етапу навчання були поділені на дві групи: іноземні слухачі підготовчого відділення (група 1) та іноземні здобувачі 1—2 курсу (група 2). У роботі використовували методику напівструктурованого клінічного інтерв’ю  зі  спеціально розробленою нами анкетою та  «Інтегративний тест тривожності» (ІТТ) за  Бізюк  А.  П  та  співавт. Встановлено, що  найпоширенішим діагнозом у  досліджених групи  1 був Z73.2 «Недостатність відпочинку та розслаблення» (36 %), тоді як у групі 2 — F43.22 «Розлади адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція» (30 %) та R53 «Недомагання та втома» (30 %), тобто при переході на наступний етап навчання спостерігалась тенденція до поступового поглиблення психопатологічного процесу у бік порушень адаптації. Аналіз даних ІТТ підтвердив отримані результати. Зокрема, найвищий рівень тривоги спостерігався у  здобувачів групи  2, водночас у групі 1 частіше переважала її фізіологічна форма, а у групі 2 — патологічна. Детальне вивчення складників шкали ситуативної тривоги показало, що досліджувані групи 1 у 1,7 раза частіше відчували низьку соціальну захищеність, тоді як  досліджувані групи  2  — у  3,9  раза частіше мали астенічний компонент тривоги. Оцінка загального показника особистісної тривоги не показала достовірної різниці за всіма його рівнями. Лише за астенічним складником у здобувачів групи 2 були відзначені у 3,2 раза вищі показники, ніж у групі 1. Отримані результати наголошують на потребі подальшої розробки диференційованих заходів корекції та превенції психопатологічних порушень, завдяки зниженню рівня ситуативної тривоги та  особистісної тривожності у  іноземних здобувачів медичної освіти на  різних етапах навчання.