Тип статті
Рубрика
Ключовi слова
Анотація
Мета дослідження: аналіз клініко-психопатологічних, генеалогічних та генетичних закономірностей формування рекурентних депресивних розладів (РДР) для покращення діагностики та терапії.
Обстежено 175 хворих на РДР (основна група), що проходили стаціонарний курс лікування у відділі пограничної психіатрії ДУ «ІНПН НАМН України», до групи порівняння увійшли 46 осіб без психічних розладів. Діагноз РДР встановлений за критеріями МКХ-10.
В результаті дослідження встановлено, що механізми формування РДР визначаються поєднаним впливом клініко-генеалогічних, соціально-середовищних (факторів психічної травматизації) та індивідуально-психологічних (стресостійкістю та особистісними особливостями) чинників. Залежно від ступеня важкості РДР визначена специфіка провідних психотравматичних факторів. Визначені особливості синдромальної структури РДР залежно від важкості перебігу: при легкому депресивному епізоді вірогідно переважали тривожно-фобічний та соматовегетативний синдроми; при помірному депресивному епізоді — астенічний та апатичний синдроми; при важкому депресивному епізоді — іпохондричний, астенічний та апатичний синдроми.
Встановлено, що суттєве родинне накопичення психічних розладів у родоводах пацієнтів з РДР вказує на велику роль спадкових факторів у виникненні депресивних розладів.
За результатами дослідження індивідуально-психологічних особливостей, що зумовлюють стреспротекторні властивості особистості, визначено, що хворі на РДР характеризуються наявністю виразних антивітальних тенденцій (найвиразнішими є «безпорадність», «негативний образ сьогодення та майбутнього», «самотність», тривожні румінації, а також антивітальні думки). У пацієнтів з РДР визначено низький рівень життєстійкості (ресурсів щодо подолання перешкод та компенсаторних механізмів).
Встановлено, що частота генотипів, асоційованих з підвищеною експресією Р-глікопротеїну (генотипи ТТ + СТ), серед пацієнтів становить 68%, а фармакогенетично значущі поліморфізми CYP2D6*4, CYP2C19*2 зумовлюють високий відсоток повільних метаболізаторів (30% і 23% за маркерами CYP2D6*4 і CYP2C19*2 відповідно), що вказує на важливість генетичного тестування за цими маркерами перед призначенням фармакотерапії. Виявлено, що тенденція знижування частоти генотипів, асоційованих з повільним метаболізмом антидепресантів (CYP2D6*4, CYP2C19*2) і високою експресією Р-глікопротеїну (MDR1), від важких до легких форм депресії може вказувати на вплив цих поліморфізмів на виразність симптомів.
Отримані дані треба використовувати для ретельної діагностики РДР, раннього виявлення ризику розвитку рекурентної депресії, вибору адекватної фармакотерапії з урахуванням генотипування та психотерапевтичних заходів.
Сторінки
Рік / Номер журналу
Перелiк використаної лiтератури
Науково-практичний медичний журнал
ДУ «ІНПН імені
П.В. ВОЛОШИНА
НАМН УКРАЇНИ»