Порушення сну є однією з найчастіших скарг у хворих в загальномедичній практиці. Найбільша коморбідність діссомній помічена з тривожними і тривожно-депресивними розладами. Між ними виявлений двоспрямований взаємозв’язок, що  свідчить про  те,  що  порушення сну і  тривожно-депресивні розлади можуть посилювати перебіг один одного, ускладнювати лікування і  провокувати рецидив. Метою цього дослідження є оцінка ефективності лікування порушень сну у  хворих на  тривожно-депресивні розлади невротичного і  органічного ґенезу. Для  досягнення поставленої мети було досліджено 120  хворих на  тривожно-депресивні розлади з  порушеннями сну (60  хворих з  розладами невротичного ґенезу і 60 — з розладами органічного ґенезу), які були розподілені на 4 групи залежно від  ґенезу захворювання та  схеми лікування. Оцінку динаміки корекції порушень сну проводили за  допомогою клініко-психопатологічного методу, доповненого шкалою тяжкості інсомнії (Morin  Ch.), методів описової та аналітичної статистики. Встановлено, що  більш ефективним було комбіноване лікування (психофармакотерапія і  психотерапія) порушень сну у  хворих на  тривожно-депресивні розлади невротичного і  органічного ґенезу, порівняно з  хворими, які  отримували тільки фармакологічне лікування, спрямоване на  корекцію основного захворювання. Отже, в  лікуванні тривожно-депресивних розладів з  порушеннями сну треба надавати особливу увагу корекції інсомнії.