У  статті подано огляд закордонної літератури, присвяченої емпіричним доказам гіпотези резерву мозку. Дослідження особливостей структури, механізмів функціонування та  змін обсягу резерву мозку дають змогу пояснити, чому зі старінням одні особи і далі працюють ефективніше, ніж інші їхні однолітки, чому одним пацієнтам вдається протистояти більшій кількості патологічних змін мозку без когнітивного або  функціонального зниження, ніж іншим особам з  цім же захворюванням мозку. За останніх років отримано достатньо доказів, що  підтверджують здатність мозкового і когнітивного резервів впливати на  старіння мозку, клінічне прогресування, перебіг лікування, ефективність реабілітації, ступінь відновлення та  вихід при  нейродегенеративних патологіях, гострих станах (інсульт, черепно-мозкова травма), психічних розладах. Врахування індивідуальних відмінностей мозку, що сприяють протистоянню і компенсуванню патологічних змін, дасть нагоду прогнозувати та вчасно діагностувати початок когнітивного зниження, поліпшити через проксі-змінні досвіду життя результати реабілітації і  профілактики когнітивних порушень та  деменції.