В дослідженні, проведеному на лабораторних щурах, на  системному та  молекулярному рівнях виявлені нейрофізіологічні та біохімічні маркери алкогольної залежності. Показано, що  тривале вживання алкоголю супроводжується підвищенням рівня дофаміну в  вентральній тегментальній зоні, зниженням рівнів ГАМК та  BDNF в  гіпокампі та  сироватці крові, призводить до  послаблення впливів неокортексу на  структури лімбічної емоційно-мотиваційної системи мозку. Встановлено порушення механізмів структурно-функціональної організації процесів неспання — сон та регуляції емоційних реакцій, що  віддзеркалюється в пригніченні стадії повільнохвильового сну, редукції парадоксального сну, гальмуванні активності позитивних емоціогенних центрів, розвитку тривожності та  депресії.