Коронавірусне захворювання (COVID-19), вперше виявлене у  грудні 2019  року, призвело до  глобальної пандемії. Інфекція COVID-19 поставила перед населенням, медициною і, зокрема, перед психіатрією низку нових проблем і питань. Вона стала, в багатьох випадках, психогенним початком психічних, психосоматичних і  соматичних захворювань, ускладнила і спотворила початковий патоґенез особливостей клінічного перебігу низки психічних розладів, а  також послужила першопричиною запуску багатьох, до  кінця ще не вивчених і невстановлених хворобливих процесів, зокрема і психічної сфери. Актуальність психічного здоров’я сучасної людини не викликає сумніву ні  в  особистісних, ні  в  сімейних, ні у виробничих, ні в соціально-суспільних відносинах. Темпи життя, робота у  сучасному світі ставлять високі вимоги до  психіки, і  вимагають від  неї бути максимально здоровою, активною, з  достатнім її  резервом, пластичністю і швидким повноцінним відновленням. Будь-які психічні порушення і  розлади за  умов зростання темпів і  обсягів інформаційно-комунікативних навантажень часто призводять ще  молодих людей працездатного віку до глибокої довічної інвалідності, яка приковує до себе, свого обслуговування багатьох активних родичів, людей зі сфери медицини і  соціальної допомоги. Ці  питання також ставлять перед суспільством низку проблем формування сімейних, батьківських, соціально-суспільних відносин у цих людей. Пандемія COVID-19 і  її  вплив на  психічне здоров’я і  психологічний стан людини потребують від суспільства швидкого, адекватного і своєчасного реагування. Якщо відповідь буде несвоєчасною і неадекватною, то реальність поставить людство перед різноманітністю наслідків цієї катастрофи, які істотно погіршать показники здоров’я населення нашої планети.