Найбільш тяжкими і такими, що інвалідизують, серед різних видів порушень мозкового кровообігу є  крововиливи. Високі показники летальності при геморагічному інсульті зумовлені можливим розвитком генералізованого судомного синдрому, що  супроводжується порушенням дихання; каскадом незворотних біологічних реакцій (дислокаційний синдром із вклиненням, гемотампонада шлуночкової системи з формуванням гострої обструктивної гідроцефалії); розвитком ускладнень, пов’язаних з вимушеною іммобілізацією пацієнта або підключенням до  апарату штучної вентиляції легень. Діагностика інсультів стовбурового відділу мозку вельми актуальна у  зв’язку із  збільшенням їх  поширеності у  структурі цереброваскулярних захворювань. При  стовбурових інсультах прогноз захворювання гірший, ніж при  інсультах будь-якої іншої локалізації, що  пояснюється розташуванням у  цих структурах багатьох життєво важливих центрів. У роботі висвітлені питання класифікації і клінічних проявів крововиливів у стовбур мозку, обґрунтовані доцільність проведення реабілітаційних заходів у  всі періоди захворювання. Застосування раннього індивідуального реабілітаційно-відновного комплексного лікування дає змогу поліпшити результати терапії глибинно розташованих гематом, знизивши інвалідизацію і летальність пацієнтів. У  статті наведений клінічний випадок пацієнта із  стовбуровим геморагічним інсультом, у якого на тлі медикаментозної терапії та  реабілітаційно-відновних заходів, розроблених за індивідуальною програмою, були повністю відновлені навички до самообслуговування і працездатність.