У  дослідженні автори визначають психометричні маркери посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у комбатантів.

Дослідження проводили протягом 2016—2018 років, обстежено 150 військовослужбовців.

Вибірку формували за  критерієм наявності/відсутності ПТСР у  комбатантів. Сформовано дві групи порівняння. Перша група — 93 особи, у яких за  критеріями МКХ-10 був встановлений діагноз ПТСР (F43.1), друга  — 57  умовно здорових осіб (без ознак ПТСР). Усі обстежені були чоловіками, середнім віком 33,71 ± 1,34 роки, переважно сержанти та рядові загальновійськового складу Збройних Сил України (ЗСУ), які  служили за  контрактом, середня тривалість їх  участі у  бойових діях становила 214,7  ±  41,55 діб.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, клініко-анамнестичний, психодіагностичний: Міссісіпська шкала посттравматичного стресового розладу (військовий варіант) (Т. M. Keane та  співавт., 1987); Опитувальник виразності психопатологічної симптоматики (SCL90-R) (L.  R.  Derogatis та  співавт., 1977, в адаптації V. Starcevic та співавт., 2000); Госпітальна шкала тривоги і  депресії (HADS) (A. S. Zigmond, R. P. Snaith, 1983); Шкала клінічної оцінки виразності порушень сну Я.  І.  Левіна (1995).

Результати дослідження доповнили відомості щодо психічного статусу комбатантів ЗСУ, які брали участь у бойових діях на Сході України, за допомогою квантифікованого оцінення симптомів ПТСР.

Важливою складовою реабілітації комбатантів з ПТСР є створення відповідного терапевтичного середовища на  тлі пацієнт-центрованого підходу задля потенціювання психологічної, психотерапевтичної роботи, спрямованої на відновлення взаємин комбатантів на  рівні мікро- та  макрооточення.