Вивчено взаємини між характером прогнозу, нормальним і  підвищеним рівнями прозапальних (INF-γ, IL-1β) та  протизапальних цитокінів (IL-10, IL-12), поширеністю гаплотипів АА і AG у  105 хворих з  спорадичною формою (рецидивуючий перебіг (РП) — 72, прогредієнтні типи перебігу (ПТТ)  — 33) і  у  33-х  хворих з  сімейною формою (РП — 15, ПТП — 18) розсіяного склерозу.

Проведені дослідження показали, що при РП сприятливий і невизначений прогноз у хворих зі спорадичною формою РС вірогідно частіше спостерігався при нормальному рівні протизапальних цитокінів (IL-10, IL-12), тоді як при сімейній формі нормальний рівень IL-10 асоціювався зі сприятливим, а IL-12 — з невизначеним характером прогнозу. При ПТП у хворих зі спорадичною формою нормальний вміст INF-γ частіше спостерігався при несприятливому прогнозі, тоді як підвищений його вміст виявився характерним для  невизначеного прогнозу. При сімейній формі несприятливий прогноз частіше спостерігався при  підвищеному рівні прозапальних цитокінів INF-γ  і  нормальному рівні протизапального цитокіну IL-10.

Це свідчить про те, що складна і диференційована взаємодія про- і  протизапальних цитокінів здійснюється за участю різних патогенетичних механізмів для різних форм і типів перебігу.

Невизначений прогноз при  сімейній формі РТ, на відміну від спорадичної, частіше спостерігався у  хворих з  гаплотипом АА. Порівняльна оцінка взаємовідносин між гаплотипами АА і  АG виявила переважання гаплотипу АА при невизначеному прогнозі у хворих з сімейною формою РП. Гаплотип АG вірогідно частіше спостерігався при сімейній формі ПТП і не залежав від характеру прогнозу. Отже, поширеність гаплотипів АА і АG як при спорадичній, так і  при сімейній формах, виявила міцний взаємозв›язок з  характером прогнозу і  типом перебігу.