Метою дослідження було вивчення взаємозв’язків між клініко-анамнестичними, медико-біологічними та  нейрокогнітивними характеристиками дезадаптації у хворих на шизоафективний розлад в  стані ремісії.

На  базі КУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» ЗОР (м. Запоріжжя) було обстежено 102  особи із  встановленим діагнозом «шизоафективний розлад». Діагностика була здійснена відповідно до  МКХ-10. Обов’язковими критеріями включення до  вибірки були наявність стану клінічної ремісії з  редукцією психотичної симптоматики і  відсутність важкої соматичної та  неврологічної патології, зловживання психоактивними речовинами. Основними методами дослідження були клініко-психопатологічний, психодіагностичний, клініко-анамнестичний та клініко-катамнестичний, а також медико-статистичний аналіз.

Проведене дослідження встановило наявність та закономірності сполучення клініко-анамнестичних, медико-біологічних та  нейрокогнітивних характеристик дезадаптації (як складника патоперсонологічних трансформацій) у  хворих на  шизо афективний розлад в  стані ремісії.

Структура нейрокогнітивного дефіциту при шизоафективному розладі в  стані ремісії має зв’язки з  клінічним типом захворювання, статтю, три валістю патологічного процесу та  характеристиками психофармакологічного лікування. Встановлені закономірності наголошують значущість нейрокогнітивних порушень в  структурі патоперсонологічних трансформацій і  можуть бути використані під час формування системи діагностичних та  лікувально-реабілітаційних заходів задля підвищення якості диференціальної діагностики і проведення профілактичних та лікувально-реабілітаційних заходів зі зменшення рівня соціальної дезадаптації хворих на  шизоафективний розлад.