Мета роботи — створення методу об’єктивної оцінки ефективності терапії хворих на депресію.

Обстежено 97 хворих на депресію (основна група), середнім віком 40,94 ± 1,25 років (серед них 51 особа з діагнозом «депресивний епізод» (F32 за МКХ-10) і 46 осіб з діагнозом «рекурентний депресивний розлад» (F33 за МКХ-10); а також 64 практично здорові особи, середнім віком 41,21 ± 1,21 років (контрольна група). В роботі використовували клінікопсихопатологічний, психометричний (комп’ютерні варіанти шкал Zung, HADS, тестів Спілбергера — Ханіна, AUDIT та опитувальника Derogatis), а також психофізіологічний методи. Останній метод передбачав застосування програмно-апаратного комплексу «Реоком-стрес» (виробник: «ХАІ-Медика», м. Харків, Україна) в режимі «Ставлення до теми» з реєстрацією психофізіологічного відгуку на групи запитань (тематичні групи), що містились в згаданих вище психометричних методиках. Усі описані методи протягом дослідження застосовували двічі, з інтервалом в 17—19 діб.

Показано, що використані у дослідженні три канали інформації (шкальні оцінки в балах, час реакції на запропоновані стимули і ставлення до теми) є відносно незалежними один від одного і несуть додаткову інформацію щодо психічного статусу обстежених осіб. Доведено, що хронометричний канал інформації серед інших є найбільш чутливим до змін психічного статусу хворих на депресію протягом їхнього лікування. Встановлено, що найвищі діагностичні властивості, в аспекті об’єктивної оцінки ефективності терапії хворих на депресію (чутливість — 86,60 %, специфічність — 96,88 % та безпомилковість — 90,68 %), притаманні шкалі Zung (в її комп’ютерному варіанті, з функцією оцінки часу реакції респондента на кожне запитання/твердження). Разом з простотою реалізації, такі властивості роблять цей метод оцінки ефективності терапії цілком придатним для практичного використання.