Мета роботи  — дослідити особливості взаємозв’язків вираженості психосоціальної дезадаптації й  афективної симптоматики у жінок з депресивними розладами різного ґенезу для визначення в подальшому вузькоспецифічних мішеней диференційованої психосоціальної реабілітації цього контингенту пацієнтів.

Обстежено 252 жінки, яким був встановлений діагноз депресивного розладу: 94 особи з депресивним розладом психогенного ґенезу (F43.21), 83  жінки з  ендогенною депресією (F32.0, F32.1, F32.2, F32,3; F33.0, F33.1, F33.2, F33.3; F31.3, F31.4, F31.5) та 75 пацієнток з депресивним розладом органічного ґенезу (F06.3).

Для  ідентифікації та  вимірювання вираженості психосоціальної дезадаптації нами була розроблена оригінальна шкала для комплексної оцінки ступеня психосоціальної дезадаптації у  різних сферах. Особливості прояву афективної симптоматики визначали за  даними шкал депресії та  тривоги M. Hamilton.

Важкість психосоціальної дезадаптації була найменшою при психогенному характері депресії, більш важкою при ендогенному та  найважчою  — при органічному її  ґенезі.

Ступінь психосоціальної дезадаптації у  хворих на  депресивні розлади виявляє очевидні асоціації з важкістю афективної симптоматики. Водночас, такі асоціації не  є  абсолютними, і  для  деяких форм депресії та  певних сфер психосоціальної дезадаптації не  мають статистично значущого характеру. Це свідчить про більш складні механізми психосоціальної дезадаптації при депресивних розладах і про потребу вивчення інших факторів, що  можуть мати вплив на  стан дезадаптації, крім вираженості афективної симптоматики.