Мета роботи  — первинна ідентифікація структурних вимірів проблеми порушення здоров’я сім’ї демобілізованих війсь ко во службовців  — учасників АТО та виявлення їх співвідношення з проявами постстресової психологічної дезадаптації комбатантів для визначення мішеней подальшої психокорекційної роботи.

На  базі КЗОЗ «Харківський обласний психоневрологічний диспансер» протягом 2015—2017  рр. було комплексно обстежено 100  сімей демобілізованих військовослужбовців, що  брали участь у  бойових діях  — комбатантів, та  їхніх дружин. Дослідження проводили за  допомогою клініко-психопатологічного, сексологічного і  психодіагностичного методів.

У  більшості обстежених комбатантів та їхніх дружин виявлені ознаки постстресової психологічної дезадаптації різного змісту і  вираженості. Вони проявлялися у  вигляді ознак психічної дезадаптації; поведінкової дезадаптації (у вигляді аддиктивної реалізації різного ступеня вираженості — від клінічно окреслених розладів до шкідливого або небезпечного вживання; особистісної, соціальної, сексуальної та  сімейної дезадаптації.

Незважаючи на  те, що  дезадаптивні прояви спостерігались практично в усіх обстежених, 28 % з обстежених подружжів відрізнялись успішністю подружніх стосунків, тоді як у інших 72 % спостерігались порушення здоров’я сім’ї (розлади сексуальної сфери та  деформація сімейної взаємодії у вигляді браку родинної підтримки з боку партнера та  конфлікти один з  одним).

Виходячи з  отриманих даних, можна зробити попередній висновок щодо полімодальності феномена порушення здоров’я родин комбатантів, що  має, щонайменше, психопатологічний, психологічний, психосоціальний і  сімейний виміри проблеми. Однак, наявні результати не  дозволяють стверджувати про наявність кумулятивного/потенціюючого впливу різноманітних мозаїчно організованих проявів постстресової психологічної дезадаптації в  ґенезі порушення здоров’я сім’ї у  цього контингенту. Проте, факт успішності подружніх стосунків у  28  % родин демобілізованих військовослужбовців розглядається нами як  свідчення наявності у  них внутрішньособистісних і  міжособистісних ресурсів щодо збереження здоров’я сім’ї та сімейної підтримки, ідентифікація яких становить подальші завдання нашої роботи.