Статтю присвячено вивченню клінікопсихопатологічних та психологічних особливостей депресивних порушень (ДП) у  хворих на  шизофренію та  розробленню принципів терапії цього контингенту хворих.

На  ґрунті комплексного клініко-психопатологічного дослідження отримані дані щодо синдромальної структури ДП при шизофренії: при ДП раннього періоду (ДПРП) переважали тривожно-депресивний (39,50  %), обсесивно-депресивний (26,30  %) симптомокомплекси та  соматовегетативна депресія (21,10 %); при ДП середнього періоду (ДПСП)  — апатикоадинамічний (46,20  %), деперсоналізаційний (20,50 %) і сенесто-іпохондричний (12,80  %) варіанти депресії; у  пацієнтів з ДП пізнього періоду (ДППП) були виражені дисфоричний (25,60 %), анестетичний (20,95 %) варіанти депресії та депресивнопараноїдний симптомокомплекс (20,99 %).

Доведено, що феноменологічна структура депресивної симптоматики у пацієнтів з  шизофренією змінюється на  різних етапах розвитку хвороби та включає наявність суто афективних, а  також негативних та когнітивних порушень. Визначено, що  високий та  виражений суїцидальний ризик відрізняв пацієнтів з ДПРП, а вираженість депресивної симптоматики  — хворих на шизофренію з ДППП (p ≤ 0,01). Встановлено, що рівень соціальної ізольованості, алекситимії, незадоволеність собою та якістю свого життя збільшувалися протягом перебігу захворювання.

У результаті проведеного клініко-психопатологічного дослідження науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено систему діагностики та  терапії ДП при шизофренії.