Психічне реагування пацієнток з  алопецією не  обмежується тривожно-депресивною симптоматикою та може охоплювати комплекс взаємопов’язаних станів, особливості яких змінюються залежно від  ступеня психічної дезадаптації (ПД).

Мета: визначити особливості тривожності, фрустрації, агресивності та  ригідності у  пацієнток з  алопецією на  різних рівнях ПД для  виявлення маркерів її  поглиблення та  обґрунтування диференційованих мішеней допомоги.

Обстежено 153 пацієнтки з алопецією, розподілені на три групи: без ознак ПД (Г1, n = 45), з  окремими ознаками ПД (Г2, n =  73) та  з  розладами адаптації (Г3, n =  35). Застосовано опитувальник «Самооцінка станів тривожності, фрустрації, агресивності та  ригідності» (адаптований варіант методики Г. Айзенка).

Встановлено послідовне зростання виразності всіх досліджуваних станів із поглибленням ПД. Частка пацієнток з високим рівнем тривожності зростала від 4,4 % у Г1 до 32,9 % у  Г2 та  71,4  % у  Г3, фрустрації  — від  13,3  % до  28,8  % та  71,4  %, ригідності  — від  6,7  % до  39,7  % та  54,3  %, агресивності  — від  17,7  % до  26,0  % та  57,2  % відповідно.

Поглиблення ПД при алопеції асоціюється із  закономірною перебудовою профілю психічних станів. Найвиразнішими компонентами клінічно сформованої дезадаптації є тривожність і фрустрація, тоді як суттєве підвищення ригідності виявляється вже на проміжному рівні. Комплексне оцінювання цих  станів може бути корисним для  раннього виявлення поглиблення ПД та  визначення диференційованих мішеней психіатричної й  медико-психологічної допомоги.